РОЗПОЧАВСЯ НОВИЙ ЕТАП

ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АКЦІЇ

"ГЕРОЙ-РЯТУВАЛЬНИК РОКУ"!

Всеукраїнська акція "Герой-рятувальник року" передбачає виявлення непересічних особистостей, які проявили мужність та героїзм під час рятування людей, майна, ліквідації пожеж, аварій, надзвичайних ситуацій, стихійного лиха, донесення до широкого загалу фактів та обставин їх героїчних вчинків.

Чимало прикладів героїзму знає й Запорізька земля. В 2004 році героєм-рятувальником за проявлену мужність та професіоналізм у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на 275 АБРБ під Новобогданівкою став майор внутрішньої служби Сергій Катриченко. Слід також згадати командира відділення ДПЧ – 9 з охорони КП «ЗТМК» м. Запоріжжя Павла Повстяного, який у свій вільний від роботи час врятував із вогняної пастки 7- місячну дитину. Павло був заслужено нагороджений відзнакою МНС України «За відвагу у надзвичайній ситуації» ІІ ступеня.

В 2005 році номінантом акції став інженер УСБУ з Енергодару Євген Золотарьов, який врятував 2-х хлопчиків, що провалилися під лід. Номінантами акції також стали начальник Василівського районного відділу ГУ МНС України в Запорізькій області Віталій Данікін та старший рибінспектор Анатолій Штепенко, які під час рейду на Каховському водосховищі в районі с. Велика криниця врятували рибалку у надзвичайно важких умовах на дуже крихкій кризі. Необхідно згадати рятувальника Віктора Скрипку, який разом з товаришами допоміг жінці, що тільки-но народила дівчинку, дістатися до лікарні, бо викликана швидка допомога через сильні січневі заноси та хуртовину застрягла на пів дороги до будинку породіллі.

Номінантами акції в 2006 році стали житель с. Ясна Поляна Оріхівського району Олександр Тарасенко, який витяг з крижаної ополонки односельчанина; Катерина Жданова з с. Ручаївка, що під час пожежі врятувала свою родину; запоріжці Олександр Сушко та Олександр Крамарчук, які вчасно прийшли на допомогу трьом чоловікам, чий човен через зіткнення з сигнальним буйком почав тонути на р. Дніпро.

«Врожайним на героїв» вивився й 2007 рік. У с. Кушугум Запорізького району рятувальник 25-ДПЧ з охорони ЗАТ "ЗАЗ" молодший сержант внутрішньої служби Віктор Желуденко в неробочий час врятував на пожежі двох хлопчаків трьох та п'яти років. Двоє пожежних ДПЧ-8 з охорони ОАО "Мотор Січ" м. Запоріжжя, начальник варти лейтенант Сергій Федорченко та командир відділення прапорщик Сергій Білий, знаходячись не при виконанні службових обов'язків, врятували на пожежі літню жінку з онуком. Лауреатом Всеукраїнської акції «Герой-рятівник року» в 2007 році став 14-річний житель с. Білогір’є Оріхівського району Олександр Васильєв, який врятував 2-річного хлопчика, що провалився в колодязь.

У 2008 році претендент на звання героя з’явився вже 15 січня. Під час пожежі в смт Куйбишеве 22-річний парубок Дмитро Філюшкін врятував двох братів 2004 та 2006 років народження. За свій вчинок Дмитро отримав Державну нагороду - орден "За відвагу" ІІІ ступеня. 24 лютого мешканець м. Енергодар Віталій Комаров врятував двох дівчат 5-ти та 11-ти років, які потрапили під лід. 25 березня запорожець Євген Рубєжин врятував на Дніпрі трьох рибалок, чий човен перевернувся. Спочатку Євген отримав нагороду МНС України "За відвагу в надзвичайній ситуації" ІІ ступеня, а наприкінці року, за підсумками Всеукраїнської акції, він став лауреатом акції "Герой-рятувальник року".

2009 рік також був досить врожайним на героїчні вчинки. 29 січня командир роти ДПС з охорони м. Запоріжжя Андрій Степанов та його заступник Олексій Грищенко під час патрулювання виявили пожежу і врятували господаря палаючого будинку. Співробітники ДАЇ були нагороджені нагрудними заохочувальними знаками Головного управління МНС України в Запорізькій області "За мужність при ліквідації надзвичайної ситуації". 4 березня мешканець с. Лозоватка Приморського району Сергій Генов врятував життя чотирьом сусідським дітям. Указом Президента України "Про відзначення державними нагородами України" Сергія Генова було нагороджено медаллю "За врятоване життя". 29 березня Анатолій Кимлач разом із сином Максимом в с. Балкове Токмацького району врятували 6-річного хлопчика, який впав у канал і мало не потонув. 4 травня житель м. Приморськ Олександр Безверхий врятував трьох рибалок, чий човен перевернувся в морі. Олександр Безверхий став номінантом акції «Герой-рятувальник року». 22 травня шестеро старшокласників Саша Зайцев, Максим Шевченко, Паша Горін, Вєня Гарбузюк, Ілля Граур, Микита Шмигля надали допомогу 3-річній дитині, яка впала у Дніпро з мосту Преображенського в м. Запоріжжя. Хлопці отримали Грамоти Головного управління МНС України в Запорізькій області "За небайдужість до людського горя та сприяння у врятуванні життя дитини". 16 червня в м. Гуляйполе Сергій Пономаренко та Михайло Попов врятували 2-річну дівчинку, яка впала в люк каналізаційної стічної ями глибиною 5 м.

Акція триває протягом року. Лауреати будуть нагороджені відзнакою "Герой-рятувальник року". Проте, звичайно, як кажуть самі герої, найголовнішою нагородою для них є врятовані людські життя і добробут в родинах, що не пізнали гіркоту втрати близької людини. Рятувальники Запорізької області бажають, щоб ніяке лихо не спіткало жителів нашого краю. Однак, якщо біда вже трапилася і одна людина допомогла іншій, про відважний вчинок має знати вся громада.

Шановні жителі області, герої живуть серед нас! Повідомляйте про випадки героїзму до прес-служби ГУ МНС України в Запорізькій області за телефоном (061) 787-94-83 . І людиною, яка вчинила подвиг, пишатиметься вся Україна!

Правоохоронці прийшли на допомогу

Любителю підводного лову Олександру Собакарю не пощастило: пішов з вудкою на дніпровський лід і провалився. Самотужки вибратися не зміг і заволав про допомогу. На щастя, його крики почув співробітник Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області Володимир Аксютін, який ніс чергування на насосній станції. Миттєво оцінивши обстановку, він покликав на допомогу колегу - Анатолія Чучко. Втім, підійти близько до потопаючого не вдалося - лід тріскався під ногами правоохоронців. Час уже йшов на лічені секунди - рибалка, навіть утримавшись на поверхні, міг померти від переохолодження. Тому Анатолій Чучко ліг на кригу і поповз до промоїни. Вкінець знесиленого рибалку витягли на берег. У приміщенні насосної станції врятованому було надано першу допомогу.

Обидва рятівники - люди скромні і небагатослівні. За плечима у обох великий життєвий досвід. У ДСО Володимир Аксютін працює понад шість років. Колишній слюсар Анатолій Чучко у службі охорони відносно недавно - лише півтора року. Наразі вирішується питання про заохочення обох вартових. Та чи не найкраща нагорода - врятоване життя людини.

Олександр Безверхий отримав державну нагороду

23 лютого з нагоди Дня захисника Вітчизни у МНС України відбулася церемонія нагородження мужніх, відважних, хоробрих і відчайдушних громадян нашої країни, гідних високого звання «рятівник». З рук Міністра Володимира Шандри наш земляк, житель м. Приморськ Запорізької області Олександр Безверхий, отримав державну нагороду – медаль «За врятоване життя».

Нагадаємо, що 4 травня 2009 року цей мужній чоловік врятував життя трьом рибалкам. Їхній човен перегорнувся метрів за 200 від берега, а температура води в морі на той час складала десь 10-12 градусів. Навряд чи б їм вдалося виплисти, якщо б не підоспів Олександр Безверхий. Завдяки відчайдушним діям Безверхого троє рибалок уникнули страшної смерті в холодній морській стихії.

Після цього випадку наш рятівник захворів на запалення легень. Два тижні проболів. Переболіла й вся його родина. Але й зараз Олександр стверджує, що зробив би те саме, якщо б знову потрапив у подібну ситуацію.

24 лютого Олександр Безверхий зустрівся з представниками обласних ЗМІ. На прес-конференції в Головному управлінні МНС України в Запорізькій області він ще раз згадав події 4 травня і відповів на всі запитання журналістів. Скромний Олександр героєм себе не вважає. Він зовсім спокійно розповідає про свій подвиг. Говорить, що його робота вже 20 років пов’язана з морем. Був він і інструктором з плавання, і рятувальником на пляжі. Тому надавати допомогу потопаючим йому доводилось і раніше, хіба-що не в таких екстремальних умовах.

Рятувальник на все життя

Навіть поза службою рятувальники МНС проявляють неабиякий професіоналізм та мужність.

Прапорщик служби цивільного захисту Микола Ількович Хома в ніч з 8-го на 9-те березня врятував життя мешканцю с. Степне Запорізького району. Командир відділення 1-го караулу державної пожежної частини №27 з охорони ВАТ «Запоріжкокс» Микола Хома знаходився вдома на лікарняному. Він та його родина вже мирно спали, коли задзвонив телефон. А вночі – це завжди тривожний знак. Жінка Оксана схопила слухавку і перелякано сказала чоловікові: «У сусідів пожежа. Твоя допомога потрібна!». Микола, не гаючи ані хвилини, одягнув, що перше під руку потрапило і кинувся на вулицю. Горів будинок, як-то кажуть жителі Степного, неблагонадійної родини. Господарка та її співмешканець ведуть аморальний спосіб життя. За свідченнями односельців, вони постійно випивають, а за комунальні послуги не платять. Електрику їм вже давно відключили. Тому на порятунок їхнього будинку більшість сусідів не поспішали, бо вважають, що рано чи пізно він все одно згорить.

Коли Микола прибіг на місце події, тут були два його сусіда: начальник спецвідділу Запорізького слідчого ізолятору Дмитро Кандибко та молодший інспектор Вільнянської в’язниці №55 Ігор Куксов. Чоловіки готові були допомогти. Микола організував операцію по гасінню пожежі.

Хазяї палаючої оселі встигли вибігти з приміщення. Про те, що там залишився їхній товариш, який напередодні зайшов хильнути з ними чарочку, вони спочатку забули. На щастя, все-таки згадали і почали благати чоловіків, аби ті витягли бідолаху.

Микола діяв дуже швидко. Він приєднав шлангу для поливу до колонки питної води, щоб можна було хоч якось зупинити вогонь. Озброївшись ручним ліхтарем, Микола увійшов до палаючого будинку. Але через сильне задимлення він майже нічого не бачив, очі різало, дихати було нічим. Проте це не зупинило мужнього рятівника. Десь 3-4 хвилини потому він знайшов на підлозі чоловіка і гукнув сусіда Ігоря, щоб допоміг його винести. «Я не бачив, в якому стані був потерпілий, - згадує Микола, - тому розумів, що треба бути з ним дуже обережним. Він міг сильно обпіктися, тому ми намагалися якомога акуратніше винести його на свіже повітря». Микола встиг досить вчасно. Адже чоловік отримав отруєння продуктами горіння, очі були відкриті, але не реагували на світло ліхтарика, він ледве дихав. За лічені секунди він міг втратити свідомість і більше ніколи не прийти до тями. Завдяки рішучим діям Миколи Хоми, він залишився живим.

Тим часом на місце події прибули вогнеборці та швидка допомога. Перші загасили пожежу, а от від медиків постраждалий втік з лікарні на третій день. Подякувати своєму рятівнику чоловік мабуть не вважає за потрібне. Односельці розповідають, що він тільки дуже образився на товаришів, які забули його у палаючому домі.

Микола Хома вже 13 років працює в пожежній охороні. Через трагічний випадок він ще в дитинстві зрозумів, що стане пожежним. В будинку його батьків виникла пожежа. Рятуючись від вогню, родині довелось вибігати на вулицю, хто у чому був. Батько дуже застудився, захворів двостороннім запаленням легенів. Хворобу чоловік не переніс і Микола у 8 років залишився без тата. Тоді хлопчик зрозумів, що тепер його мрія – стати пожежним, долати страшну стихію вогню і рятувати людей.

Микола Хома народився і жив у Львівській області. Після армії його чекало розчарування – вакансій в пожежній охороні не було. Парубок працював водієм, потім став наладчиком холодильного обладнання. Але доля, як-то кажуть, взяла своє. Одного разу Микола приїхав у гості до двоюрідного брата в Запоріжжя. Тут і здійснилися мрії молодого Хоми. Він зустрів дівчину, з якою захотів пов'язати життя. Тоді переїхав до коханої у Запоріжжя. Тут і улюблену роботу знайшов. 9 років займався пожежно-прикладним спортом, волейболом, настольним тенісом. Але своїм найголовнішим хобі і сенсом всього життя вважає родину. Тепер у 40-річного Миколи Ільковича двоє доньок: Ілона та Діана. «З ним завжди спокійно. Він всім допомагає, нічого не боїться, ніколи не залишить людину в біді. – Розповідає жінка Оксана. – Звичайно, я хвилююсь. Небезпечна у нього робота. Але я пишаюсь своїм чоловіком». Захоплюються татом і донечки. Його часто запрошують у школу на відкриті уроки, де він розповідає про свою почесну професію.

Героїзм – «сімейна риса» родини Предко

У суботу 17 квітня житель Запорізької області Володимир Предко врятував життя своєму родичу. На вихідні Володимир приїхав допомогти матері по господарству в с. Карла-Лібнехта, що в Розівському районі.

О пів на 7-му годину ранку в приватному будинку по вул. Інтернаціональній через коротке замикання вибухнув старий ламповий телевізор. Вогонь почав швидко розповсюджуватися кімнатою. Господар оселі Сергій Єрмак вибіг надвір, набрав відро води і повернувся до задимленого будинку. Цю картину спостерігала у вікно сусідка. Кілька хвилин потому жінка почала хвилюватись, адже Сергій більше не виходив на вулицю, а всередині вирувало полум’я. Тоді жінка побігла за допомогою.

Володимира Предко розбудила мати і сказала, що горить будинок її двоюрідного брата. Чоловік, не роздумуючи, підскочив, одягнув, що перше під руку потрапило і побіг до сусіднього будинку. Густий дим і язики полум’я не злякали Володимира. Він знав, що всередині чоловік, якого він повинен врятувати. «Я тоді, навіть, не думав, що в небезпеці мій родич, - згадує рятівник, - по-перше, ми не підтримуємо зв’язок, а по-друге, я пішов би в будь-якому разі, не важливо, чужа то людина, чи ні. Кожен на моєму місці зробив би так само», - впевнений Володимир. Проте це не так. Навпаки, досить часто люди не поспішають на допомогу один одному і не співчувають чужій біді. На щастя Сергія Єрмака, Володимир виявився мужнім, сміливим і небайдужим чоловіком. Він, не гаячи ані хвилини, увійшов до будинку. Але через сильне задимлення добровільний рятувальник майже нічого не бачив, очі різало, дихати було нічим. Він швидко зорієнтувався, ліг на підлогу і поповз далі, гукаючи Сергія. Кілька хвилин потому він почув тихі звуки. Сергій намагався відгукнутися, кричати він вже не міг. Бідолага отримав численні опіки, в тому числі й дихальних шляхів, тому навіть не міг покликати на допомогу. Володимир поповз на звуки і навпомацки знайшов на підлозі Сергія. Тоді він швидко підхопився і витягнув постраждалого на свіже повітря. Тільки тоді Володимир зателефонував на «101», викликав рятувальників та попросив направити швидку.

Володимир встиг досить вчасно. Врятований вже ледве дихав. За лічені хвилини він міг втратити свідомість і більше ніколи не прийти до тями. Завдяки рішучим діям Володимира Предко, чоловік залишився живим.

Зважаючи на те, що найближча пожежна частина знаходиться в смт Розівка, а тому при всій оперативності, рятувальникам знадобиться деякий час, щоб доїхати до місця події, сусіди вирішили рятувати будинок бідолашного погорільця. Володимир, а також місцеві жителі Валентин Коробка та Михайло Танчин організували гасіння пожежі. Вони приєднали шланги для поливу до колонки питної води і зупинили вогонь. Після чого відчинили в домі всі вікна, щоб провітрити. Звичайно, будинок потребує ремонту, але жити там можна. Тим часом прибула пожежна варта і медики. Бійці МНС провели розвідку і винесли з кімнати ще одного мешканця оселі - кошеня. Виявилося, тварина злякалася вогню і сховалася. Пожежні здійснили проливку, щоб попередити повторне займання. Врятованого 48-річного Сергія Єрмака з діагнозом термічний опік обличчя, рук, верхніх дихальних шляхів І-ІІ ступенів госпіталізували до Розівської ЦРЛ.

«Ризик, на який я пішов, я усвідомив тільки хвилин через 30 після того, як все скінчилося, - розповідає Володимир Предко. – Але, якщо б знову виникла в моєму житті аналогічна ситуація, я повторив би свій вчинок. Мама тільки дуже розхвилювалась». Але ж, як виявилось, героїзм – це невід’ємна риса характеру родини Предко. Старший брат Володимира Микола у віці 15-ти років у тому ж селі Карла-Лібнехта врятував на пожежі двох сусідських хлопчаків. Тоді підліток-рятівник отримав грамоту. «В той момент я дуже пишався своїм братом», - ділиться Володимир. Навіть, мріяв стати рятувальником… Хлопці виросли і дитячі мрії забулися. Зараз Володимир працює будівельником. Але доля, як-то кажуть, взяла своє. Володимир врятував життя людині. Брат, сестра і кохана дівчина пишаються мужнім чоловіком. Мати Валентина Пилипівна розповідає, що 28-річний Володя завжди любив ризик, екстремальний відпочинок і ніколи нічого не боявся. А ми, в свою чергу, дякуємо Валентині Предко за виховання таких чудових дітей, гідних громадян нашої країни.

Хлопчик врятував життя своїм батькам

1 травня близько першої години ночі сталася пожежа на вулиці Гагаріна в місті Бердянськ. Загоряння виникло в приватному трикімнатному будинку. В ньому проживає чоловік, дружина та їхній 13-річний син. На момент пожежі хлопець знаходився в окремо прибудованій будівлі і дивився телевізор. А батьки пішли відпочивати до своєї кімнати в будинок. В якусь мить син відчув дивний запах та подивився на вулицю. Затамувавши подих, він побачив, що з будівлі, де знаходились батьки, йде сильний дим. Хлопчик не розгубився і одразу зателефонував до своєї бабусі, яка проживала неподалік від них, та почав кликати на допомогу. Після розмови з онуком занепокоєна бабуся викликала рятувальників. На місце події прибуло 5 бійців МНС. Вони знайшли в задимленому приміщенні подружжя та вивели їх на свіже повітря. Завдяки оперативним та вмілим діям рятувальників, пожежу було швидко ліквідовано.

В ході слідства було встановлено, що загоряння виникло в приміщенні ванної кімнати. Ймовірно, причиною займання стало необережне поводження з вогнем в стані алкогольного сп’яніння. Як з’ясувалось, чоловік палив у ванній кімнаті і кинув недопалок у відро, від чого почало тліти сміття. Ванна була обкладена кахельною плиткою, тому полум’я не розповсюдилось на інші приміщення, але будинок заповнило їдким димом.

Тільки завдяки тому, що хлопчик помітив пожежу та одразу повідомив про неї, його батьки залишилися живі.

Відважний сусід врятував життя хлопчику

10 травня о пів на десяту ранку під час пожежі сусід врятував життя шестирічному хлопчику. Займання виникло в одній з квартир житлового будинку на вулиці Морозова в місті Бердянськ.

Зі слів жителів дев’ятого поверху, вранці вони відчули запах диму на сходовій клітині та одразу викликали рятувальників МНС і «швидку». 53-річний Олександр Мочалов зайшов до задимленої квартири та почув крики малечі. Він одразу почав шукати дитину в задимленому приміщенні та знайшов на лоджії. Переляканий хлопчик лежав на ліжку під ковдрою. Відважний чоловік взяв малого на руки та виніс на свіже повітря. До прибуття рятувальників, сусіди залили водою палаючу тумбочку, яка стояла на кухні. Каретою швидкої допомоги постраждалого доставили до дитячої міської лікарні з діагнозом отруєння чадним газом. Загрози життю вже не було.

Зі слів власниці оселі, її онук під час святкових днів знаходився у неї в гостях. Вона вийшла на деякий час з квартири, а у цей момент сталася пожежа.

Ймовірно, причиною займання стало коротке замикання електропроводки мікрохвильової пічі.

Підліток врятував 7-річного хлопчика

3 червня о 16-й годині в смт Андріївка Бердянського в ставку ледь не загинув 7-річний Самір Зубков. Хлопчик під час купання в необладнаному місці пірнув та не винирнув. Це побачив учень 8-го класу Андріївської школи 13-річний Євген Глазатов. Він в той час відпочивав з друзями на ставку. Підліток, не гаючи ані хвилини і ризикуючи власним життям, кинувся у воду та витягнув дитину на берег. Малий вже починав втрачати свідомість, але Євген не розгубився та зробив йому штучне дихання. Тільки завдяки сміливим та рішучим діям Євгена маленький Самір залишився живим.

Сергій Бугрим протягом 30 хвилин надавав першу допомогу врятованому ним хлопцеві та повернув його до життя

18 липня 24-річний продавець магазину побутової техніки «Елена» Сергій Бугрим, відпочиваючи з друзями на кар'єрі (так в народі називають водойму поблизу с. Шевченкове Пологівського району) врятував хлопця, який тонув. Кар'єр – улюблене місце відпочинку Сергія і його друзів, тому в спекотні дні вони досить часто їздять туди купатися. Тієї неділі після роботи вони також поїхали на ставок. Вийшовши з машини, Сергій разом з товаришем Владом одразу пірнули у воду охолодитися. А коли винирнули, побачили, що неподалік тоне молодий хлопець. Інший намагається втримати його на воді. З берега на допомогу кинувся ще один чоловік. Сергій з Владом також попливли до потопаючого. Всі разом вони витягли потерпілого на берег, хтось викликав «швидку», інші намагалися зосередитись і згадати, що потрібно робити в таких випадках. А Сергій взяв ініціативу в свої руки і почав відкачувати потерпілого, який встиг наковтатися води. Він перевернув хлопця, щоб вийшла вода з легенів, зробив непрямий массаж серця та штучне дихання. Той отямився, відкашлявся. Сергій одразу заговорив з постраждалим, аби той знову не втратив свідомість. Врятований встиг розповісти, що звати його Володимир Кобиляшний. Хлопець, на вигляд років 20-22, зізнався, що на пляжі вживав алкогольні напої, після чого пішов купатися. Він хотів перепливти кар'єр та не зміг, схопила судома. Спочатку він сам намагався дістатися до берега, а потім почав кликати на допомогу. На цьому розповідь Володимира обірвалася, бо він знову відключився. Сергій не втрачав надії врятувати бідолагу. Він продовжував надавати першу допомогу. До прибуття карети «швидкої» Володя ще не раз приходив до тями і знову втрачав свідомість. Сергій не здавався, руки боліли, серце колотало, але він знову і знову повертав хлопця до життя. Сам Сергій зізнається, що діяв тоді інтуїтивно. Знання, як діяти в екстремальних ситуаціях, в його голові відклалися ще зі школи. Також він бачив по телевізору, як надають першу допомогу. Сам же він вперше спробував на практиці оживити людину. І, на шастя, в нього вийшло. В ті хвилини новоспечений герой подумки наказував сам собі: зроби все можливе, не бійся зробити щось не так! «Ставок знаходиться за 25 км від Полог, тому «швидкої» довго не було, - згадує Сергій, - я вже почав по-справжньому хвилюватись, що він не дотягне до приїзду лікарів. Але знав, що ні в якому разі не покину його».

Автомобіль швидкої допомоги прибув на місце події приблизно хвилин через 30. Весь цей час Сергій не залишав хлопця. Медики поміряли врятованому тиск, вкололи укол і забрали його до центральної райлікарні. Лікарі підтверджують, що Володя залишився живим тільки завдяки наполегливим та рішучим діям Сергія Бугрима. Сміливий парубок, коли повертався з кар'єру додому, заїхав по дорозі до лікарні дізнатися, як почувається врятований. Зрадів, коли почув від медиків, що той вже проситься додому.

Мати Сергія дізналася про подвиг сина з газети «Пологівські вісті». Скромний герой ні кому не розповідав про свій мужній вчинок. На щастя, того дня на пляжі Сергій відпочивав разом із своєю дівчиною та братом, який і розповів журналістам цю історію. «Тепер нам не страшно купатися навіть вночі, якщо ти поруч», - говорять друзі Сергію. Родичі, звичайно, пишаються Сергієм, але стверджують, що не здивовані, адже він просто не міг поступити інакше.

В Головному управлінні МНС України в Запорізькій області готуються документи на подання Сергія Бугрима на участь у Всеукраїнській акції «Герой-рятувальник року».

Сергій Стеля врятував на пожежі хлопчика і почав нове життя.

21 липня стало доленосним днем в житті запоріжця Сергія Стелі. Сусіди недолюблювали молодого самотнього чоловіка, бабульки у дворі, де виріс Сергій, завжди звали його хуліганом та невдахою. А тут ще й на роботі проблеми почалися. Сергій звільнився. Того дня він сидів надворі, пив пиво на лавочці у холодочку і думав, як пережити чорну смугу в своєму житті. Хто б міг подумати, що чуже горе стане переломним моментом в його долі. Невеселі думки Сергія перервали крики людей. Він підхопився і зрозумів, що в сусідньому будинку (пр. Радянський в Хортицькому районі) виникла пожежа. Сергій одразу кинувся на допомогу.

Загорання виникло в одній з квартир на 7-му поверсі багатоповерхівки. На момент пожежі в оселі мешканців не було. Вогонь швидко поширювався на поряд розташовані квартири. Через деякий час займання перекинулося на сусідський балкон. За лічені хвилини нещадне полум'я охопило 6 квартир. Весь будинок опинився у їдкому диму. В під'їзді до Сергія підійшов його давній товариш Олександр і попросив допомоги. Він був на милицях, нещодавно зломав ногу і самотужки мало що міг зробити. «У мене квартира горить, допоможи винести хоча б оргтехніку», - звернувся Сашко. Сергій Стеля не залишився байдужим і вирішив, не дивлячись ні на що, допомогти товаришу. Він забіг до його квартири і почав виносити речі. Осередок пожежі був на балконі. Сергій набрав миску води і хотів загасити вогонь. Раптом крізь тріскіт почув крики і плач дитини з верхнього поверху, куди вже також почали вириватись «пекельні язики». Не вагаючись, чоловік переліз з балкона 7-го поверху на балкон 8-го поверху та почав шукати дитину. Згадуючи той момент зараз, Сергій навіть не розуміє, як йому вдалося подолати свій страх та перелізти на верхній балкон. Опинившись всередині квартири, він почав шукати дитину. Переляканий хлопчик забився у кут і боявся поворушитись. Оселя була повністю у диму. Почали лопатися вікна. Сергій відчував, що не може дихати і в будь-який момент може втратити свідомість. А хлопчик, знаходячись у шоковому стані, не хотів йти. Сергій взяв себе в руки, поговорив з малим і заспокоїв його. Кілька хвилин потому 9-річний Антон погодився йти зі своїм рятівником, знайшов ключі, віддав їх Сергієві. Майже навпомацки Сергій, держачи за руку малого, добрався до вхідної двері квартири, відчинив її та виніс дитину на свіже повітря. На сходовій клітині відважний чоловік зустрів рятувальників, яким повідомили, що в квартирі може бути дитина і вони були готові виламувати двері. Сергій передав врятованого хлопчика, який встиг надихатися диму, лікарям швидкої допомоги і пішов. Малого з отруєнням продуктами горіння госпіталізували до 5-ї дитячої лікарні.

Рятувальники МНС майже 3 години боролися з вогняною стихією і ліквідували масштабну пожежу. Ймовірно, причиною займання стали дитячі пустощі з вогнем. Очевидці події розповідають, що нібито бачили, як діти запускали з балкону будинку підпалені паперові літаки. Можливо, один з таких літаків й підпалив домашні речі на сусідньому балконі. Обставини події встановлюються, за фактом ведеться слідство.

Наступного дня Сергій Стеля знайшов роботу. Тепер він працює на підприємстві «Путник» вантажником. «Цей випадок змінив моє ставлення до життя, - говорить Сергій, - і, здається, чорна смуга закінчилася. Я готовий почати жити з чистої сторінки». Батьки врятованого хлопчика не виходять на зв'язок із Сергієм. Він же говорить, що не чекає подяки від них. «Люди пережили такий стрес, згоріла квартира, вони мало не втратили сина. Я просто бажаю, щоб у маленького Антона все було гаразд. Це назавжди залишиться в моєму серці. А я здобув найголовніше того дня: тепер я знову хочу жити»...

В Головному управлінні МНС України в Запорізькій області готуються документи на подання Сергія Стелі на участь у Всеукраїнській акції «Герой-рятувальник року».

Пенсіонер МНС врятував свого товариша.

Днями до прес-служби Головного управління МНС України в Запорізькій області надійшов лист. Жителька м. Енергодар Ганна Скороспєлова звернулася з проханням подякувати через відомчу газету мужньому чоловікові, який цього літа врятував життя її 50-річному батькові.

Сталося це у Бердянську. Дмитро Скороспєлов тільки-но переніс операцію на судинах і знаходився на реабілітації в санаторії «Бердянськ». Його сусідом був пенсіонер МНС Олександр Капканець. Чоловіки якось одразу знайшли спільну мову і потоваришували. На щастя, того спекотного дня, 6 серпня, вони також були разом, грали у карти на пляжі. Згодом Дмитро Скороспєлов пішов купатися в море. Кілька хвилин потому його товариші Олександр Капканець та Іван Шебутняк вирішили до нього приєднатися. Одразу не помітили Дмитра у воді. Але не злякалися, бо Дмитро працює інструктором з плавання. «Мабуть занирнув наш плавець», - пожартували чоловіки. Раптом побачили нерушиме тіло свого друга на поверхні води». Чоловіки кинулися на допомогу, винесли бездиханне тіло на берег. У Дмитра майже не було пульсу. Олександр одразу почав надавати першу допомогу. Коли вода з легень потерпілого вийшла, почав робити штучне дихання. Той прийшов до тями. Тим часом очевидці викликали «швидку». Врятованого забрали до Бердянської лікарні. При чому, Олександр не залишав товариша: він допоміг донести його до карети «швидкої», поїхав у лікарню. Дмитро не розповідав родичам про те, що з ним сталося, не хотів хвилювати рідних. Тому поки Дмитро кілька днів був у лікарні, ним опікувався Олександр Капканець.

Причини нещасного випадку достеменно не відомі. Можливо, Дмитро втратив свідомість через різкий перепад температур, наковтався води або це наслідки перенесеної нещодавно операції. «Він узяв із собою в санаторій книгу «Путешествие на тот свет», - згадує донька Ганна, - і він його здійснив. Тільки завдяки рішучим діям Олександра мій батько повернувся до нас». До речі, по виході з лікарні, Дмитро не став продовжувати читання цієї «містичної» книги.

Тепер Дмитро та Олександр підтримують стосунки. «Тільки-но вчора розмовляли по телефону», - розповідає Капканець. Виявилося, що рятівник і врятований навіть народилися в один день. Тепер, правда, родина Дмитра запевняє, що 6 серпня також будуть святкувати як другий день народження. Сім'я Скороспєлових висловлює щиру вдячність Олександру та прагне познайомитись з ним та його великою родиною. Олександр має чотирьох дітей. Вони, в свою чергу, не здивувалися, дізнавшись про героїчний вчинок батька. Говорять, це в його дусі. Він ніколи не пройде повз людини, якій потрібна допомога. Мабуть тому, за покликанням, Олександр пішов у пожежну охорону. Улюбленій справі віддав 25 років свого життя. Минулого року у званні старшого прапорщика пішов на пенсію з посади водія начальника Головного управління МНС.

Напередодні Дня рятівника керівництво ГУ МНС України в Запорізькій області представить Олександра Капканця до нагороди.